| Головна » Статті » адмін |
"Файер-примус" у Богородчанах?
| Як ви думаєте, що залишилось у наших Карпатах найціннішого? Ліс?
Напевно, ні - те, що було доброго, вже вирубали, а молоде ще не
підросло... Мальовничі краєвиди і курорти? Ну, можливо, однак,
потрапивши до тих самих Карпат, але десь за кордоном, розумієш, що наш
сервіс... ну, ви в курсі. А може, найціннішим у Карпатах зараз є земля?
Ось ця, часом не надто родюча і місцями надто кам'яниста, та все ж таки
земля?.. Саме так. Дедалі менше стає вільної території, деякі
прикарпатці вже навіть жартують, що скоро гриби та чорницю (своєрідну
природну візитівку цих місць) будуть вирощувати на власному подвір'ї,
адже все навколо вже знаходиться у приватній власності. Це я не за вуха, так би мовити, притягую тему подальшої розмови. А до того, що коли у Прикарпатському військово-спортивному ліцеї майже тричі поспіль спалахнули пожежі, невеличким селищем Богородчани (де, власне, і розташований заклад) поповзли чутки про те, що на землю, де він розташований, вже знайшовся новий власник. І він таким варварським методом, ставлячи під загрозу життя дітей, намагається їх здихатись. І ці чутки, на перший погляд, мають під собою міцне підґрунтя. "Спадковий рай" Свій родовід цей навчальний заклад починає з 10 жовтня 1995 року. Саме тоді, керуючись відповідною постановою Кабінету Міністрів України та розпорядженням Івано-Франківської обласної адміністрації, у Богородчанах урочисто відкрили Прикарпатський військово-спортивний ліцей, який і досі є єдиним подібним навчальним закладом в регіоні. Розмістити ліцей було вирішено в колишньому житловому містечку німецьких будівельників. Свого часу вони допомагали прикарпатцям у прокладанні газопроводу і після завершення робіт вирішили залишити це містечко місту. Що ж, у раціональному мисленні їм не відмовиш. Про німецьку акуратність та ощадливість давно всім відомо. Відповідно до цих національних рис вони і облаштували містечко. Тут немає нічого зайвого і є все те, що необхідно для нормального життя: адміністративні будівлі, житлові корпуси, їдальня, спортивний зал, котельня і навіть стоянка для автомобілів. Водою містечко забезпечується з власної артезіанської свердловини. Німці залишили все, від столів та ліжок до морозильних камер та вентиляційних установок. Словом, кращого місця для розташування ліцею годі було й шукати. Та весь цей "спадковий рай" має одне "але"... Термін експлуатації всіх споруд і техніки мав би минути ще кілька років тому. Умови, в яких зараз живуть і навчаються діти, можна назвати, м'яко кажучи, спартанськими. Через це Міністерством оборони України у лютому 2006 року навчальному закладу було передано військове містечко N8 у місті Надвірна (це сусідній райцентр за 30 хвилин їзди від Богородчан). Для ліцею такий несподіваний подарунок здавався майже "манною небесною". Цілком автономна територія, яка має свою заправку, парк машин, котельню, трансформаторну підстанцію, телефонну та інші комунікації, великий спортивний майданчик, огороджена бетонним парканом. Доречно зауважити, що там обладнані свої КПП і вартове приміщення. Крім цього, кам'яні споруди штабу, казарм та інших приміщень (яких на території всього 28) збереглись у відмінному стані. Як на наш час - дивина! Перше вересня, яке не настає... Однак для того, щоб пристосувати все це для потреб ліцею, ще потрібна була чимала сума грошей. За більш ніж два з половиною роки місцева влада спромоглась відремонтувати спальний корпус, їдальню, встановити нову котельню. Та дітей так і не перевели. Хтось таки хоче прискорити процес переїзду? Адже про це переміщення я чув від компетентних осіб ще весною минулого року. Тоді лунала думка, що ліцей вже першого вересня 2008 року прийматиме учнів у нових умовах Надвірної. Та наразі... З проханням допомогти розібратись у ситуації я звернувся до начальника управління освіти і науки Івано-Франківської обласної державної адміністрації Зінаїди Болюк. Але коментувати, тим більше на диктофон, щось відносно ліцею вона відмовилась. Запевнила, що першого вересня 2009 (!) року всі журналісти регіону стануть свідками, як в Надвірній переріжуть символічну стрічку і діти підуть вчитись у нові корпуси. А на місці старого ліцею буде літній майданчик для наметового таборування старшокласників середніх шкіл міста та області. Прагнучи розібратись нарешті, чи є якась загроза життю дітей і чи існує отой примарний "майбутній власник" землі богородчанської, прямую до цього навчального закладу. З першого погляду в ліцеї з часу моїх останніх візитів нічого не змінилось. Ті ж самі старенькі споруди, Державний прапор на високій щоглі перед штабом, уважний черговий з курсантів старших курсів та чіткі шеренги дітей різного віку у камуфльованих одностроях з піснями ідуть з корпусу в корпус. До сумнозвісних місць події мене провів тепер вже колишній директор ліцею полковник запасу Василь Гаврин. Він показав вже розібрані спальний корпус та приміщення однієї з казарм. Чесно кажучи, якби мені не показали, що тут трапилась пожежа, я б нічого і не помітив. Все чисто побілено, відремонтовано. Та потім Василь Миколайович повів мене на місце останньої пожежі, яка трапилась наприкінці листопада. Відверто кажучи, видовище вражаюче. Один із класів згорів вщент, весь корпус всередині суцільно вкритий сажою, на підлозі та вцілілих партах лежать підручники з обгорілими палітурками. Якщо відсунеш в бік якийсь із них, то на землі залишається білий, як сніг, слід. Над дивом вцілілою шкільною дошкою ще висіли розшиті рушники, в яких свого часу була ікона. - Пожежа в цьому корпусі, звичайно, додала нам проблем. Однак суттєво не вплинула на навчальний процес, - зазначив Василь Гаврин. - Ми змогли знайти резервні приміщення для проведення занять. Так само вирішили проблеми і з двома попередніми пожежами. Відразу скажу, що дітям нічого не загрожує. Зараз ми вже поміняли електричну проводку, а місцеві правоохоронці встановили цілодобове патрулювання нашої території відповідним нарядом. З кожним курсантським підрозділом і вдень, і вночі знаходиться черговий вихователь. А про якийсь тиск на керівництво ліцею за допомогою пожеж... не чув, та, зрештою, з цим мають розбиратись відповідні органи. Звичайно, Василь Миколайович мав рацію, тому наступним місцем, куди я пішов, став богородчанський пожежний підрозділ, який, власне, тричі рятував ліцей від вогню. - Що можна сказати про всі ці пожежі? - Ви, напевно, самі розумієте, що якщо вночі горить навчальний заклад, де постійно мешкають діти, то цій пожежі вже автоматично присвоюється вищий ступінь складності, - зазначає заступник начальника Богородчанського райвідділу МНС майор Мар'ян Мартинець. - Коли ми отримали інформацію про пожежу у військовому ліцеї, то відразу підняли по тривозі всі наявні у нас пожежні підрозділи. Оскільки горів навчальний корпус і це була четверта година ночі, то ми справедливо сподівались - вдасться уникнути дитячих жертв та травм. Ліцей складається з бараків, які практично не придатні до експлуатації, і ми швидко локалізували пожежу з мінімальними збитками. На щастя, вогонь не був дуже потужним. Загорівся лише один корпус, і ми встигли вчасно. Щодо попередніх двох випадків пожежі у нас вже є висновок лабораторії головного управління МНС - вони трапились від короткого замикання мережі. Тоді було призупинено роботу ліцею і видано постанову на закриття. Керівництво ліцею всі заходи щодо забезпечення пожежної безпеки відповідно до цієї постанови виконало. Було проведено заміну електромережі, встановлено вогнегасники, відремонтовано пожежні крани. Тому й було прийнято рішення продовжити навчання дітей. Зараз стан приміщень задовільний. А відносно третього випадку зараз ще проводиться розслідування, і, на мою думку, це - підпал. Однак остаточної причини ще не встановлено. Поки що всі матеріали знаходяться в процесі розробки компетентних органів. Отже, з вогнем нібито ясно. Перші два випадки - надзвичайна подія, а третій, можливо, щось... та ще розслідується. Та чи є таки претендент на землю, яку займає зараз ліцей, і яка мала б вивільнитись ще до вересня цього року? З цим запитанням я прийшов до Богородчанської селищної ради. Адже без її рішення, відповідно до законодавства, жодної земельної операції не відбудеться. На жаль, голови на місці не виявилось, та натомість коментар погодилась дати секретар Богородчанської селищної ради Ольга Гутченко. - Ваша правда, - зазначила Ольга Ярославівна. - У нас зараз ходять чутки про те, що мають цей ліцей перевести в Надвірну. Я подивилась документи, ще у 1990 (!) році нами вирішувалось питання щодо передачі у постійне користування земельної ділянки, яку зараз займає цей дитячий навчальний заклад. Та з того часу всі ці проблеми не вирішені, проекти відведення землі не зроблені. А це, на моє переконання, вже байдужість адміністрації ліцею. Адже в них є всі необхідні документи на руках. Після цього, власне, з проханням виділення права користування на цю земельну ділянку до нас ніхто не звертався. Ні бізнесмени, ні будь-які інші структури. Отже, виходить, що чутки про "примусове виселення" ліцею, м'яко кажучи, перебільшені. Та з цим різко не погоджується голова ради ліцею, вчитель історії і правознавства Володимир Дерев'янко. - Ми давно підозрювали, що земля, на якій розташований наш ліцей, стала предметом рейдерської атаки, - зазначив він. - Адже в ліцею є в користуванні не тільки та земля, що знаходиться в його межах. Він займає чималу ділянку ще й поруч. Вона використовується як спортивний та тренувальний майданчик. До ліцею підведені всі комунікації. Якщо на його місці розпочати житлове будівництво, то собівартість будинків, на мою думку, має знизитись вдвічі. Що ж, викладач теж має певний резон. Однак фактів ні на підтвердження, ні спростування їх я не знайшов. Мешканці Богородчан з посмішкою та гірською мудрістю відповідали на всі мої запитання майже однаково - почекайте, доки ліцей звільнить територію. І тоді все стане зрозуміло... Можливо, воно і так. Та, на моє переконання, найціннішим скарбом, як у Карпатах, так і деінде, є саме діти. І кожен з нас прагне, щоб в житті його дитини було менше загроз і надзвичайних подій. Отже я хочу сподіватись, що для того, щоб нарешті взнати правду в цій історії, не варто чекати четвертої пожежі. | |
| Переглядів: 997 | |
| Всього коментарів: 0 | |